Проста Франція

  Міністерство культури з’явилося у Франції разом з V Республікою і Андре Мальро. "Вам буде корисно тримати при собі Мальро" ,-рекомендує генерал де Голль своєму прем'єр-міністру Мішелю Дебре при формуванні першого уряду V Республіки.   "Придумайте для нього Міністерство, наприклад, об'єднання служб, які можна буде назвати "культурними справами". Мальро надасть форми вашому уряду. » Створюючи "Міністерство культури" декретом від 3 лютого 1959 року, генерал де Голль підкреслює: "Культура домінує над усім, вона є необхідною умовою нашої цивілізації… » Дебре ж не бачить потреби у такому міністерстві, вважаючи, що уряд має займатися хіба що збереженням спадщини і окремого міністра для цього не потрібно. Дивно зараз усвідомлювати, що раніше такої інституції не існувало. Та завдяки політиці новоствореного міністерства та особисто заслугам Андре Мальро культура у Франції справді у привілейованому становищі. Мальро притримувався думки, що Міністе...

У перший день літа помандруємо у замок, в якому зупинявся сам король Артур, а кімната з ліжком, на якому він спав і досі згадується у довідниках, хоч історію можна назвати лише красивою легендою. Бретань цікавий регіон. Якщо звернути з авторуту і проїхатися сільськими дорогами, то раз по раз перед очима виринатимуть сховані у зелені лісів та полів цілком жилі і добре збережені замки і маєтки. Деякі з них практикують візити з гідом у високий сезон, деякі лише на Дні Спадщини (початок вересня), а є такі, що не відкривають двері для громадськості під жодним претекстом. Навіть, якщо будівля класифікована, як пам'ятка архітектури, власники не мають зобов'язання показувати її всім охочим. Особливо, якщо сім'я не потребує державних коштів на утримання. На даний час, у нашому департаменті ми познайомилися з представниками трьох різних родин, колишніх вельмож, кожному з яких належали цілі округи. Щось схоже, як у "Аббатстві Даунтон", якщо пам'ятаєте. Сім'я благород...

Все почалося давно. На вулиці 1842 рік. Жорж Санд якраз переживає щасливу пору чергової закоханості з музичним генієм Шопеном. Дарма, що при першій зустрічі молодий чоловік відізвався про неї геть несхвально, ба, навіть образливо. Минуло зовсім трохи часу і двоє непересічних людей сформували доволі міцний і довготривалий союз. Хоч вони були надто різними, але любов до краси, мистецтва та музики об’єднувала і наповнювала обох.                       Ще у середньому шкільному віці, коли я вперше прочитала « Консуело» Жорж Санд, я знала дуже мало про емансипацію, становище жінки у суспільстві та інші важливі теми, які хвилюють мене зараз. Та що там казати, тоді я була певна, що читаю роман, написаний чоловіком! Скільки змінилося з того часу! Поліна Віардо, Консуело і Жорж Санд. Що об’єднує ці імена? Дружба, література, музика, епоха, інтереси. У цей же час у Парижі яскраво сходить зірка Поліни Гарсія. Дочка відомого іспанського співака,...

Сьогодні я планувала вам розповісти зовсім іншу історію, але переглянула вчора ввечері разом з аудиторією у майже 2,5 мільйони глядачів дуже цікаву передачу і вирішила написати про її героїню. Особа, що настільки зацікавила французів та прикувала їхню увагу на довгих дві години до екранів телевізорів. Особа, настільки особлива, незвична і непримітна одночасно, що навіть, видається геть поза темою нашої сторінки та спектром зацікавлень. І тим не менше, сьогодні я вам розповім про святу Терезу, французьку дівчинку, яка жила дуже скромно, померла у ранньому віці, а після смерті зазнала всесвітньої слави завдяки написаній власноручно книзі. Отож, перенесемося у Нормандію кінця XIX cт. У одному з її містечок жила молода і дуже релігійна родина. Обоє мріяли присвятити своє життя Богові, та врешті-решт вирішили жити разом, як брат із сестрою, під одним дахом. Чоловікові на цей час уже 35, він годинникар, дружині 26 і у неї своя крамниця мережива. Їхній духівник переконує, що основне ...

Якось на відпочинку я переглядала книжні полиці у нашому тимчасовому орендованому житлі. Книги там були великі, красиві, у добротних обкладинках із золотими буквами. Поміж виданнями Жюль Верна, Бальзака, Жорж Санд я натрапила на об'ємну, гарно оформлену «Подорож до Франції» мадам Амабль Тастю 1846 року. Хто вона ця жінка, яка знайшла своє місце серед найкращих й імени котрої практично ніхто з сучасників не пам’ятає? Амабль Тастю - французька письменниця, авторка двох поетичних збірок,власниця нагороди французької академії за красномовство, це жінка, яка ще у 19 столітті заробляла на життя письмом! Її критикували, Шатобріан та Гюго присвятили їй свої творіння, вона читала свої вірші у літературних салонах перед вершками інтелектуального Парижу тієї епохи. Народилася 31 серпня 1798 року у місті Мец, у сім’ї керуючого продовольством армії Жака-Філіпа Воярта і Жанни Амабль Бушотт, сестри військового міністра Жана-Батіста Бушота. У віці чотирьох років вона втратила матір, а...

Знаєте, хто зараз прогулюється порожніми залами та коридорами величного Лувру та насолоджується світовим мистецтвом і тишею?... Ні, не вгадали! Привид Лувру! Можливо, саме зараз у нього скайп-паті із Привидом Опери, і вони разом попивають улюблені коктейлі, задравши ноги на стільці. Хто ж такий, цей Привид? Його звати Бельфегор. Ще до пандемії коронавірусу він носив чорну маску на все обличчя так, щоб ми не могли його ідентифікувати. Одягався в усе черне та лякав музейних охо ронців своїми безшумними переміщеннями у чорному балахоні та чорному головному вбранні за псевдо-давньо-єгипетською модою. Звідки він взявся? І що хоче? У нього давня історія, цікава генеалогія, яка сягає ще біблійних часів: у Старому Заповіті Бельфегор (чи Бааль Фегор) – це «огидний ідол, якого шанують євреї, що прийшли з Єгапту», «диявол, що вчить людей приносити людські жертви». Згодом він з’являється в якості героя в літературі Ренесансу у Макіавеллі та у баснях Ла Фонтена. Але нас цікавить, як ...