Проста Франція

Якось на відпочинку я переглядала книжні полиці у нашому тимчасовому орендованому житлі. Книги там були великі, красиві, у добротних обкладинках із золотими буквами. Поміж виданнями Жюль Верна, Бальзака, Жорж Санд я натрапила на об'ємну, гарно оформлену «Подорож до Франції» мадам Амабль Тастю 1846 року. Хто вона ця жінка, яка знайшла своє місце серед найкращих й імени котрої практично ніхто з сучасників не пам’ятає? Амабль Тастю - французька письменниця, авторка двох поетичних збірок,власниця нагороди французької академії за красномовство, це жінка, яка ще у 19 столітті заробляла на життя письмом! Її критикували, Шатобріан та Гюго присвятили їй свої творіння, вона читала свої вірші у літературних салонах перед вершками інтелектуального Парижу тієї епохи. Народилася 31 серпня 1798 року у місті Мец, у сім’ї керуючого продовольством армії Жака-Філіпа Воярта і Жанни Амабль Бушотт, сестри військового міністра Жана-Батіста Бушота. У віці чотирьох років вона втратила матір, а...

Знаєте, хто зараз прогулюється порожніми залами та коридорами величного Лувру та насолоджується світовим мистецтвом і тишею?... Ні, не вгадали! Привид Лувру! Можливо, саме зараз у нього скайп-паті із Привидом Опери, і вони разом попивають улюблені коктейлі, задравши ноги на стільці. Хто ж такий, цей Привид? Його звати Бельфегор. Ще до пандемії коронавірусу він носив чорну маску на все обличчя так, щоб ми не могли його ідентифікувати. Одягався в усе черне та лякав музейних охо ронців своїми безшумними переміщеннями у чорному балахоні та чорному головному вбранні за псевдо-давньо-єгипетською модою. Звідки він взявся? І що хоче? У нього давня історія, цікава генеалогія, яка сягає ще біблійних часів: у Старому Заповіті Бельфегор (чи Бааль Фегор) – це «огидний ідол, якого шанують євреї, що прийшли з Єгапту», «диявол, що вчить людей приносити людські жертви». Згодом він з’являється в якості героя в літературі Ренесансу у Макіавеллі та у баснях Ла Фонтена. Але нас цікавить, як ...

Вас зацікавив феномен «паризької мрії»? Читайте продовження! Наша друга героїня вам відома, в неї багато спільного із Наталі Барней, героїнею попереднього допису. Вони були особисто знайомі, одна ходила в салон до іншої. Так само американка із заможної сім’ї, так само її батько заробив свої статки, вочевидь, у дуже прибутковому для американців бізнесі – будівництві залізниці. Так само – відкрита лесбійка, як і Наталі, яку притягував до себе Париж не тільки можливістю бути собою та бути вільною, а й насиченим мистецьким життям. Так само письменниця, вона залишила незабутній слід у французькій та світовій культурі. Хто вона? Це - Гертруда Стайн.  «Деміург», муза, яка мала власні літературні амбіції, але увійшла в історію завдяки іншим митцям, яких підтримала, яким дала змогу народитися. «America is my country and Paris is my hometown» – «Америка – моя країна, а Париж – моє рідне місто», – казала вона. Народжена у 1874 р. у Пенсільванії, частину дитинства провел...