Подорож навколо світу Неллі Блай

У Франції є Олександра Девід-Неель, перша жінка-мандрівниця, що дісталася до забороненого Тібету. В Україні є Софія Яблонська, яка подорожувала недоступними для європейців місцинами. А в американців є Неллі Блай – перша жінка, що без чоловічого супроводу (важливе зауваження!) у 1889 році відправилася у навколосвітню подорож, аби побити «рекорд» вигаданого Жулем Верном героя Філіаса Фогга. Неллі вже на той час зарекомендувала себе, як надзвичайно смілива репортерка: за завданням свого видавця вона змогла проникнути до психіатричної лікарні для жінок, вдаваючи із себе хвору, та протрималася там десять днів. Результат: репортаж, який викликав не просто скандал щодо жахливих умов утримання та лікування хворих, а й реальні зміни в бюджеті міста Нью-Йорк та усвідомлення того, що потріьно радикально змінити бачення. Якби слово мало і сьогодні таку силу, і таку здатність спонукати до суспільних змін!

Після свого успіху в якості репортерки Неллі не могла зупинитись. Їй потрібні були нові випробування та нові пригоди. Народжена Елізабет Джейн Кокрейн у травні 1864 р. в Пенсільванії, вона вже в ранньому віці зрозуміла, що не погодиться на долю гувернантки чи вчительки у найкращому випадку, оскільки її сім’я не була заможна. Вона вирішила заробляти собі на життя словом.

Неллі Блай – це її псевдонім, який звучав краще, ніж її справжнє ім’я, змогла пробитися і стати журналісткою. Одного дня їй спало на думку запропонували своєму начальникові редакції New World відправити її у навколосвітню подорож, про яку вона писатиме. Вона була впевнена, що здатна здійснити її менш, ніж за 80 днів. Редактор вирішив не думати надто довго та відповів їй звичними для нього поняттями: «Ви цього ніколи не зможете зробити! Ви – жінка, вам буде потрібен супроводжувач, і навіть, якщо ви подорожуватимете самостійно, вам потрібно буде стільки багажу, що це вас сильно уповільнить. До того ж, ви говорите лише англійською. Ні, не варто сперечатись - поїхати має чоловік!». Неллі була страшенна розчарована такою відповіддю, але гнівно відповіла: «Ну то й добре! Я все одно поїду, але за рахунок ваших конкурентів, і поб’ю рекорд!». Редактор почухав потилицю та сказав, як вирішать когось відправляти, то подумають про неї.

Пройшов цілий рік з тієї розмови, Неллі була зайнята роботою, аж раптом вона отримає записку від містера Пулітцера. «Що ви скажете про те, аби поїхати післязавтра?». «Можу почати просто зараз!» - відповіла Неллі.

Уявляєте собі на хвилиночку пізню осінь 1889 року в Нью-Йорку?... Зібратись у подорож навколо світу за півтори дні?! Ми вважаємо, що живемо у швидкому, глобалізованому світі, де все вирішується миттєво... але Неллі не переймалася візами і дозволами, не робила щеплення, не збирала місяцями правильні речі й не витрачала час на ретельне планування. Неллі просто пішла до свого кравця і попросила за кілька годин (!!!) пошити їй плаття, в якому вона ходитиме майже протягом трьох місяців! Кравець спочатку не погоджувався, але Неллі сказала, що немає нічого неможливого, якщо дуже хочеш. Чи справді хочете, пане?! І сталося чудо, кравець пошив їй зручне плаття для неймовірної подорожі. Вона також взяла із собою єдину маленьку валізку, в яку сьогодні влізе хіба що зубна щітка, пара трусів, телефон, гаманець, паспорт та кілька дрібничок... але подорож триватиме майже 80 днів через кілька континентів! У це просто важко повірити, але варто лише подивитися на фото журналістки, де вона стоїть одягнена у платті, у пальто в клітинку, із валізкою в одній руці та з кепі в іншій.

Офіційно її подорож почалася 14 листопада 1889 року о дев’ятій годині сорок хвилин і тридцять секунд ранку. Вона сідає на корабель у напрямку Лондона... із першого дня за її пригодами слідкуватимуть журналісти, а згодом і публіка, яка почала робити ставки на те, чи досягне Неллі своєї мети. Її шлях полягав через Саутхемптон, Лондон, Фолкстоун, Кале, Амьєн, Париж, Венецію, Бріндізі, Порт-Саїд, Ізмалію, Суез, Аден, Коломбо, Петанг, Сингапур, Гон-Конг, Кантон, Йокогаму, Фан-Франциско, Мояву, Альбюкерк, Ла Хунту, Топеку, Канзаз-сіті, Чикаго, Логанспорт, Колумбус, Піттбург, Харрісбург, Філадельфію та Джерсі...

Я прочитала її книгу «Навколосвітня подорож за 72 дні», то ж очевидно, вона своєї мети досягла! Але як? Коли читаєш цю оповідь, виникають деякі питання та спостереження. Виявляється, не так і складно спланувати навколосвітню подорож у 1889 році, без інтернету можна дізнатись про розклади рухів потягів та кораблів на іншому боці планети. Спланувати стикування, порахувати час, взяти в дорогу самий мінімум – одне плаття на більш, ніж два місяці! Неллі подорожувала з відносним комфортом – коли треба було сісти на поштовий потяг, вона не вагалась, а на кораблі вона мала все необхідне і жила точно не у третьому класі, а у власній каюті, спілкувалася із вишуканою публікою, капітаном... В Азії зупинялась в дорогих готелях, вона ніде не згадує бодай якусь проблему з грошима. Очевидно, про це подбав її видавець.

Вона спеціально відхилилася від найшвидшого шляху, аби зустрітися в Ам’єні із Жюлем Верном та його дружиною. Творець Філіаса Фогга був надзвичайно радий побачити жінку, яка вирішила побити його літературний рекорд, публічно підтримав її. Неллі детально описала цю зустріч, побут письменника, кімнату, де він працював. Париж вона перетнула швидко, не залишивши цікавих спогадів.

Про її парі знали в світі, і це викликало водночас подив і цікавість у людей, які  зустрічали відважну жінку, а з іншого боку певну зневагу з боку чоловіків. Чи здатна жінка на такий подвиг? Дехто із чоловіків пропонував їй допомогу, супроводження, але Неллі відмовляла. Вона мала подорожувати сама, хоча на певних ділянках її супроводжував журналіст. Коли вона збирала речі в дорогу, їй пропонували взяти із собою пістолета для власної безпеки, але Неллі відмовилась із словами «завжди знайдеться джентельмен, який допоможе дамі!». Міс Блай здається водночас наївною, надзвичайно самовпевненою, сміливою і впертою. Як справжня американка свого часу, вона була переконана в тому, що саме американські жінки мають найбільше свободи, що американські потяги – найкращі в світі, говорила лише англійською (чи мала вона змогу вивчити інші мови?), як і більшість сьогоднішніх туристів-американців, які переконані, що увесь світ має говорити англійською та підлаштовуватися.

В той же час у Неллі Блай з’являється конкурентка! Журнал «Космополітен» відправляє Елізабет Бісланд у подорож, аби обігнати Неллі. Про подорож Елізабет Неллі дізнається лише у Гонконгу.

Формат обраної подорожі – об’їхати планету за менш, ніж 80 днів, вимагає швидкості, а не якості. Неллі могла лише побіжно побачити країну, яку вона пересікала, спілкуватися із людьми, яких вона зустрічала в дорозі. Коли вона була змушена затримуватися в тому чи іншому місці на кілька днів, тоді вона йшла на екскурсію та розповідала про побачене. Але заглибитися у місцеву культуру, зрозуміти її, вона звісно не мала часу. Тому деякі спостереження водночас дуже цікаві та поверхневі. Ніди правди діти: це погляд білої жінки титульної нації, в ній присутні нотки зверхності. Мене вразив її опис китайської культури, замальовки побуту... чомусь вона зосередилась на описах знаменитих китайських тортур, які відомі своєю фантазією та чудовим володінням сюжету: як найкраще замучити людину!
Якщо подивитися на її маршрут, то ви побачите, скільки часу довелося Неллі провести в морі. Вона пережила кілька сильних штормів, був момент, коли її могло змити в океан! Справді, потрібно мати неабиякий характер, аби подолати морську хворобу та зважитися на таку подорож! Мені би хотілося (гіпотетично) повторити її шлях, але кількаденних штормів мені не витримати... Я надто звикла до комфорту!

 Діставшись якогось пункту призначення, вона інформувала свою газету про те, як проходить подорож. Журналісти ледь не щоденно писали про неї в газетах. Чи не затрималася вона? Чи не спізниться? Як вона долає перешкоди? Як тримається? Відкрили щось на кшталт тоталізатора, а Неллі перетворилась на елітну конячку: добіжить чи не добіжить? Люди робили ставки на гроші, за скільки саме днів, годин, хвилин Неллі Блай повернеться?

Коли вона врешті-решт досягає американського берега з боку Японії, то її начальник у газеті винаймає спеціальний потяг, аби вона встигла вчасно перетнути континент. У кожному пункті, де вона зупинялась, збиралися великі натовпи її прихильників, усі бажали їй успіху!

І вона це зробила!!! Неллі прибуває до Нью-Йорка після подорожі тривалістю у 72 дні, 6 годин, 11 хвилин та 14 секунд. Її очікує всесвітня слава...

Що робити після такого гучного успіху? Як склалося її життя? У 1895 р. Неллі виходить заміж за багатого чоловіка, старшого за неї на 42 роки. У неї ніколи не буде дітей, але після смерті чоловіка, вона володітиме цілою фабрикою. Вона скористається нагодою, або провести соціальні реформи на своїй фабриці, покращити умови праці своїх робітників, запатентує кілька винаходів. Але стає жертвою нечесних партнерів, бухгалтерів, які крали її гроші та зруйнували систему, яку вона побудувала...

Неллі знову повернулася до журналістської діяльності, до гострих соціальних тем. В часи Першої світової війни працювала репортеркою. Вона вважалася однією з найкращих американських репортерок.

Вона померла у 1922 р. у віці 57-ми років. Сьогодні можемо прочитати три її книги: « 10 днів у психіатричній лікарні», «Навколосвітня подорож за 72 дні» та «6 місяців у Мексиці». А можемо самі поїхати у навколосвітню подорож та написати про це книгу!

Літературні прогулянки в Парижі

Передрук можливий за умови посилання на джерело.